Синдром грушоподібної м’язи

Синдром грушоподібної м’язи зустрічається не менш ніж у 50% хворих дискогенна попереково-крижовий радикуліт. Якщо пацієнту поставлений цей діагноз, припущення про наявність синдрому грушоподібної м’язи може виникнути при наявності завзятих болів по ходу сідничного нерва, що не зменшуються при медикаментозному лікуванні. Набагато важче визначити наявність даного синдрому, якщо є тільки больові відчуття в області сідниці, що носять обмежений характер і пов’язані з певними положеннями (переміщеннями) тазу або при ходьбі. Часто синдром грушоподібної м’язи реєструється в гінекологічній практиці. При синдромі грушоподібної м’язи можливо:

• здавлення сідничного нерва між зміненої грушоподібним м’язом і крижово-остистлою зв’язкою;
• здавлення сідничного нерва зміненої грушоподібної м’язом при проходженні нерва через сам м’яз (варіант розвитку сідничного нерва).

Клінічна картина синдрому грушоподібного м’яза складається з локальних симптомів і симптомів здавлення сідничного нерва (рис. 1). До локальних відноситься ниючий, тягнучий біль в сідниці, крижово-клубової і тазостегновому суглобах, яка посилюється при ходьбі, в положення стоячи, при приведенні стегна, а також в полуприседе на корточках; дещо вщухає в положенні лежачи і сидячи з розведеними ногами. При хорошому розслабленні великого сідничного м’яза під ним прощупується щільна і болюча при натягу (симптом Бонні-Бобровникова) грушоподібна м’яза. При перкусії в точці грушоподібної м’язи з’являється біль на задній поверхні ноги (симптом Виленкина).Клінічна картина здавлення судин і сідничного нерва в грушоподібнім простором складається з топографо-анатомічних «взаємин» його більше-і малогомілковоих гілок з оточуючими структурами. Болі при компресії сідничного нерва носять тупий, «мозжащій» характер з вираженим вегетативним забарвленням (відчуття зябкости, печіння, здерев’яніння), з іррадіацією по всій нозі або переважно по зоні іннервації більше- і малогомілкових нервів.Провокуючими факторами є тепло, зміна погоди, стресові ситуації. Іноді знижуються ахилові рефлекс, поверхнева чутливість. При переважному залученні волокон, з яких формується великогомілкової нерв, біль локалізується в задній групі м’язів гомілки. У них з’являються болі при ходьбі, при пробі Ласега. Пальпаторно відзначається болючість в камбаловидной і литкового м’язах. У деяких хворих здавлення нижньої сідничної артерії і судин самого сідничного нерва супроводжується різким перехідним спазмом судин ноги, що призводить до переміжної кульгавості. Пацієнт змушений при ходьбі зупинятися, сідати або лягати. Шкіра ноги при цьому блідна. Після відпочинку хворий може продовжувати ходьбу, але незабаром у нього повторюється той же напад. Таким чином, крім переміжної кульгавості при облітеруючому ендартеріїті існує також подгрушевідна кульгавість. Важливим діагностичним тестом є інфільтрація грушоподібної м’язи новокаїном з оцінкою виникаютчих при цьому позитивних зрушень. Рефлекторне напруження в м’язі і нейротрофічні процеси в ній викликані, як правило, роздратування не п’ятого поперекового, а першого крижового корінця. Розпізнати вказаний синдром допомагають певні мануальні тести.

• Наявність болю при пальпації верхневнутрешньої області великого вертіла стегнової кістки (місце прикріплення грушоподібної м’язи).
• Біль при пальпації нижнього відділу крижово-клубового зчленування – проекція місця прикріплення грушоподібної м’язи.
• Пасивне приведення стегна з одночасним ротацією його всередину (симптом Бонні-Бобровникова; симптом Бонні).
• Тест на дослідження крижово-остистий зв’язки, що дозволяє одночасно діагностувати стан крижово-остистий і клубово-крижової зв’язок.
• Лупцювання по сідниці (з хворої сторони). При цьому виникає біль, що поширюється по задній поверхні стегна.
• Симптом Гроссмана. При ударі молоточком або складеними пальцями по нижнепоперекового або верхнекрестцовим остистих відростках відбувається скорочення сідничних м’язів.

Малюнок 1. Розташування грушоподібної м’язи і сідничного нерва